Перша психологічна допомога на робочому місці

Хто може надавати першу психологічну допомогу на робочому місці?

Першу психологічну допомогу (ППД) можуть надавати навчені працівники або штатний психолог. Розмір підприємства, умови роботи, наявні ресурси підкажуть роботодавцю, скільки необхідно мати таких «помічників», чи є можливість відкривати вакансію психолога або озброїти знаннями й навичками ППД менеджера з персоналу.

Саме тому попередні оцінювання та аналіз ситуації важливі. Водночас навички надання ППД будуть корисні кожному у воєнний та післявоєнний час.

Не обов’язково мати психологічну освіту, щоб надавати першу психологічну допомогу, але обов’язково треба знати, як це правильно робити, щоб не нашкодити й бути ефективними.

Навчені працівники розуміють наслідки травми, пропонують стратегії для емоційної стабілізації та відновлення, а також допомагають у задоволенні нагальних потреб людини. Надання допомоги на робочому місці не замінює професійну допомогу психолога, але мотивує людей своєчасно звертатися до фахівця.

Які завдання першої психологічної допомоги?

• Оцінити, наскільки безпечна ситуація навколо, щоб мати змогу допомогти людині.
• Оцінити першочергові потреби й проблеми людини. Допомогти їй у задоволенні базових потреб: їжа, вода, відчуття безпеки.
• Вислухати, не примушуючи говорити.
• Допомогти отримати корисну інформацію, встановити зв’язок із близькими та службами професійної допомоги.

 Що означає принцип «не нашкодь» під час першої психологічної допомоги?

• Дотримуватися конфіденційності! Це основа будь-якої підтримки. В умовах робочого середовища – це один із головних аспектів формування довіри та сприятливої атмосфери в трудовому колективі.
• Бути поруч із людиною, але дотримуватися зручної для неї дистанції.
• Пропонувати допомогу, але не нав’язуватися.
• Слухати, а не розпитувати про те, що сталося.
• Проявляти емпатію замість осуду і стигми.
• Бути терплячими і зберігати спокій.
• Приймати всі емоції людини.
• Надавати інформацію доступною мовою.
• Підтримувати мовчання, якщо людина не хоче говорити, але й не хоче бути на самоті.
• Обіймати людину, коли це припустимо для неї.
• Ділитися своїм досвідом в управлінні стресом, а не власними проблемами.
• Підтримувати віру людини у власні сили і здатність подбати про себе.

 Які фрази, не варто говорити людині, яка потребує підтримки?

• «Мені теж важко, але ж я якось справляюся».
• «Ти не повинен (повинна) так думати. Не думай про це».
• «Це взагалі не проблема».
• «Все могло бути гірше».
• «З тобою щось не так».
• «Я б на твоєму місці…».
• «Все буде добре».
• «Я тебе розумію».
• «Заспокойся, не плач, візьми себе в руки».
• «Тобі пощастило, що ти вижив (вижила)… Головне, що залишилися живі…».
• «Нічого страшного – усе ще наживете…».
• «Чого ти впав (впала) на підлогу, ніяких вибухів не було».

 Що говорити і як діяти, щоб підтримати й допомогти?

Пропонуйте підтримку, не нав’язуючи її: «Чи хочеш ти поговорити про те, що відбувається? Я можу вислухати. Якщо зараз невдалий час, просто знай, що я тут. Коли будеш готовий (готова), я поряд».

Слухайте активно. Використовуйте позитивне невербальне спілкування, зберігайте відкрите положення тіла та демонструйте, що ви зацікавлені, підтримуючи зручний зоровий контакт. Не поспішайте. Людина може потребувати сторонньої підтримки, але бути не готова говорити. Можна запропонувати склянку води/чаю і сказати так: «Ти не один (одна), я поряд. Ми можемо просто посидіти в тиші».

Дозвольте людині проявляти будь-які емоції, не забороняйте їх такими фразами: «Заспокойся. Не плач. Не бійся. Не думай так». Натомість покажіть людині, що ви приймаєте її почуття: «Я бачу, що ти відчуваєш страх, паніку, провину….», «Те, що ти відчуваєш – це нормальна реакція на ненормальну ситуацію». Усвідомлення і прийняття свого емоційного стану – це перший крок до покращення.

Використовуйте позитивну підтримуючу мову, наприклад: «Я тут, із тобою. Ти не один (одна)», «Мені знайоме те, що ти відчуваєш», «Дякую, що поділився (поділилася), іноді важко це зробити», «Я вражений тим, як ти впорався (впоралася) з….», «Мені дуже шкода, що тобі зараз так важко. Чи можу я щось зробити для тебе?».

Спрямовуйте увагу людини на активні дії, наприклад: «Чим я можу допомогти?», «Пропоную прогулятися й попити кави», «Я не знаю відповіді на твоє запитання, але я можу бути поруч, вислухати й поділитися контактами фахівців…», «Я знаю, що в таких ситуаціях можуть допомогти фізичні вправи або проста прогулянка…».

Уникайте давати поради і ставити діагнози, натомість поділіться контактною інформацією та/або спрямуйте людину до ресурсів, де вона зможе отримати допомогу фахівця.

Більше матеріалів про методи психологічного відновлення знайдете на інформпорталі – https://pratsia.in.ua/ilo/praktychni-porady.html